Історія закладу

Село Смородине розташоване в мальовничій місцевості по долині річки Люджа ( ліва притока річки Боромля ) в оточенні лісів, на відстані 2 км. Від м. Тростянця. Засноване село було   наприкінці XVII століття.

         Школи в селі довгий час не було, хоча село було засноване дуже давно переселенцями з Правобережної України.

         Діти заможних селян ходили до школи в сусіднє село Тростянець, але це були одиниці, основна маса була незаможна.

        У 1905 році в Смородиному було 300 дворів. На 1500 жителів писемних було менше 100 чоловік.

         У 1905 році вперше відкривається школа в селі. Під школу було використано новозбудовану хату місцевого селянина Шимка Василя Никифоровича. В початковій школі навчалося 45 учнів, працював один вчитель – Тарасенко Олександра Іванівна, яка залишилась в пам’яті учнів як справедлива і вимоглива людина. Вчителька користувалась великим авторитетом серед селян. Вона також була завідуючою школи.

         У 1907 році в с. Смородине Охтирським земством було збудовано школу. Цікава деталь, яка вказує на зрілість і свідомість селян: коли вирішувалося питання -  будувати школу чи церкву, то більшість селян проголосувала за будівництво школи. "Церкви є в Тростянці, Люджі та в Кам’янці. Кому необхідно помолитися Богу, сходить і до цих церков" – виступали з такими промовами селяни Шимко Євграф Миколайович, Шимко Василь Никифорович та Таран Макар Артемович.

         Збудовано школу в центрі села. Спочатку в ній було 5 класних кімнат і 2 вчительські квартири. Одна з класних кімнат за розмірами значно більша, ніж інші. Цю кімнату було відведено під 1-й клас, а перед початком занять кожного дня, в цій кімнаті, збирали всіх учнів на молитву. В одній класній кімнаті часто навчалися учні кількох класів. У перший клас приходило дуже багато дітей, а закінчувало школу дуже мало. Так, наприклад, за спогадами місцевого жителя Шимка Івана Васильовича в 1912 р. в перший клас вступило 84 учні, а з них п’ятий клас закінчило всього 8 учнів, усі хлопці й дівчата навіть не закінчували 1-й клас.

         Спочатку у закладі було 3 класи навчання ( початкова школа ), а потім у 1912 році заклад перетворено на двокласне земське училище з п’ятирічним терміном навчання.

          1-й клас – 1, 2, 3-й – однокласне училище.

          2-й клас – 4, 5-й – двокласне училище.

         Учителі застосовували фізичне покарання для учнів.

         Дуже мало селян отримувало посвідченя за двокласне земське училище. Навчання здебільшого закінчувалося для дітей більшості селян після першого або другого року навчання. " Навчився читати, писати, рахувати -і досить, " – говорила більшість батьків своїм дітям.

         У перший клас приймали учнів 8 – 9 років. Дівчатка залишали школу після 1 – 2 класу, 5 класів закінчували лише окремі хлопчики.

         У школі працювало 4 – 5 вчителів.

                            Перші вчителі Смородинської школи:

1.Тарасенко Олександра Іванівна – завідуюча школи (весь революційний і дореволюційний період до 21 року ) , із міста Охтирка.

2. Попова Анастасія Федорівна, із м. Суми.

3. Ніконова Ганна Леонтівна, із м.Тростянець.

4. Гневишева Антоніна Іванівна із с. Катанське.

5. Герасименко Ульяна Федорівна, із м.Суми.

6. Лозівська Тетяна Дмитрівна, із с. Боромля.

7. Корбова Віра Андріївна, донька купця з м.Тростянець.

         Прогресивних поглядів притримувалася молода вчителька Лозова Тетяна Дмитрівна, яка походила з сім’ї незаможних…

         Дуже любили діти Тетяну Дмитрівну та Антоніну Іванівну за їх материнську любов і ласку.

         Після лютневої революції 1917 року, коли було скинуто царя, Тетяна Дмитрівна зі сльозами і великою радістю виступила перед учнями з промовою і розповіла, у яких умовах і з якими труднощами їй довелось отримувати освіту за допомогою родичів, як до неї зневажливо ставилися в гімназії дочки багатіїв і яке тепер настане щасливе життя для них, її учнів.

         Зразком старих реакційних поглядів була вчителька Ніконова Ганна Леонтівна, яка відзначалася великою грубістю і жорстокістю по відношенню до учнів, дуже часто застосовувала до них фізичне виховання. До цього часу багато колишніх її учнів згадують її лінійку з двох металічних нікельованих пластинок між якими була гумова прокладка, від появи якої в учнів хололи ноги і темніло в очах. Діти її ненавиділи і в той же час боялися. Окремі вчителі займались додатково і ремеслом. Наприклад, Гневешева Антоніна Іванівна сама лагодила для себе взуття, причому виготовлене нею взуття відзначалося високою якістю і красою.

         Життя вчителів у дореволюційний час мало чим відрізнялося від життя звичайних селян. Усі були малоставні, одинокі, життя їх було безрадісним і одноманітним.

         Рух учнів та охоплення навчанням учнів в дореволюційний період:

I – III кл. ( 1905 – 1907 рр. )               I – V ( 1912 – 1916 рр. )

1905 р. – 45 учнів I кл.                            1912 р. – 84 учні I кл.

1906 р. – 26 учнів II кл.                      1913 р. – 59 учнів II кл.

1907 р. – 19 учнів III кл.                    1914 р. – 26 учнів III кл

1915 р. – 8 учнів IV кл.                      1916 р. – 6 учнів V кл.

         Зі встановленням Радянської влади в селі працює початкова школа, де наряду з дореволюційними вчителями з’являються нові – Захарова Ганна Іванівна, Горбунова Юлія Яківна, Шейко Марія Яківна. У 1927 році в школі виник перший піонерський загін.

         У 1930 році початкову школу реорганізовано в семирічну. Кількість учнів зростає зі 150 ( в 1930 р.) до 280 учнів ( в 1941 р. ). В 1932 році піонерській організації було присвоєно ім’я А.П.Гайдара. Першим піонерським вожатим у школі працював Цілуйко Іван Павлович ( мешканець с.Станова ). З 1937 року піонерську організацію очолила Шереверя Олександра Іванівна. У школі проводилася робота по боротьбі з неграмотністю серед дорослого населення.

         Значно збагатилася в довоєнний час навчально – матеріальна база школи. Школа мала значну бібліотеку, придбано значну кількість наочних посібників, навчальних приладів. Усі учні повністю забезпечувалися підручниками і навчальними приладдями.

         Збільшується і вчительський колектив. Проблеми були з проживанням – деякі вчителі жили в школі, деяким під житло було передане церковне приміщення. В період з 1930 по 1937 р. колектив виглядав так:

1. Захарченко Володимир Григорович – директор школи.

2. Рєзніченко Володимир Ягорович – заступник директора.

3. Захарченко Клавдія Ємельянівна – вчитель української мови.

4.Рєзніченко Марія Миколаївна – вчитель російської мови.

5. Яресько Варвара Дмитрівна – вчитель хімії та біології.

6. Парфіненко Микола Пилипович – вчитель історії.

7. Попова Євгенія Григорівна – вчитель математики.

8. Байчук Олександра Яківна – вчитель української мови.

9. Оранський Володимир Якович – класовод.

10. Піскун Єлізавета Михайлівна – класовод.

11. Лантух Євгенія В’ячеславівна – класовод.

12. Тараненко Олександра В’ячеславівна – класовод.

13. Шереверя Олександра Іванівна – піонервожата.

14. Закатова ( Попова ) Галина Андріївна – класовод.